На базі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника 26-27 жовтня 2017р. проходила міжнародна науково-практична конференція «Проблеми збереження та використання історичних підземних комплексів в умовах негативних техногенних впливів».
В рамках конференції розглядались та обговорювались питання:
- Історико-культурна значимість підземних комплексів;
- Передумови утворення, використання та сучасне пристосування;
- Проблеми збереження пам’яток (технічні, нормативно-правові тощо).
На запрошення організаторів в конференції від КП «СУППР» взяв участь головний гідрогеолог Боковой В.П. з доповіддю на тему: «Дренажні системи глибокого закладання як засіб протизсувного захисту у місті Києві».
На конференції проблеми будівництва і експлуатації дренажів глибокого закладання розглядались вперше в контексті збереження історичного підземного середовища.
Відзначається бездоганний рівень організації та проведення конференції.
Нижче наводиться текст доповіді.
«Дренажні системи глибокого закладання як засіб протизсувного захисту у м. Києві»
Територія міста Києва характеризується складними природними геоморфологічними, геологічними і гідрогеологічними умовами. У зв’язку з цим на території міста поширені майже всі відомі небезпечні геологічні процеси: зсуви ґрунтів, ерозія, пливуни, суфозія, обвали, підтоплення, просідаючі ґрунти. Серед них одними із самих небезпечних і руйнівних є зсувні процеси. Станом на теперішній час загальна площа зсувної і зсувонебезпечної зони міста складає 4200 га.
Одним із основних засобів інженерного захисту території і об’єктів в м. Києві є дренажі глибокого закладання – дренажні штольневі системи і дренажні галерейні системи. В м. Києві перша дренажна штольня була побудована на території Києво-Печерської Лаври в кінці ХVІІІ століття. Ця дренажна споруда під №18 після реконструкції і модернізації працює і по сьогоднішній день. Основна кількість дренажних штолень і галерей була побудована протягом ХХ століття.
Дренажі глибокого закладання влаштовувались у зв’язку з забудовою міста, прокладанням доріг і зміною існуючого рельєфу. Наприклад: при будівництві Миколаївського узвозу (сучасна назва Дніпровський узвіз) в 1952-1960-х роках, Олександрівського узвозу (сучасна назва Володимирський узвіз) і фунікулеру в кінці ХІХ – на початку ХХ століття.
Дренажно-штольневі і дренажно-галерейні системи є власністю комунальної громади м. Києва і знаходяться на балансі і обслуговуються Комунальним підприємством «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» КМДА. На сьогоднішній день в місті налічується 133 дренажних штолень і галерей загальною протяжністю 55,1 км. Найбільш розповсюджені розміри дренажних штолень, які використовуються в місті: висота 1,6 м, нижній елемент кріплення 1,16 м, верхній елемент кріплення 0,7 м. Внутрішній діаметр галерей 1,8 м. Найбільша кількість дренажів глибокого закладання, тобто штолень і галерей, влаштовані на схилах Дніпра від Сирецької балки до Ботанічного саду імені Гришка включно, а також на схилах Батиєвої, Черепанової гір і долини річки Либідь. Найбільша глибина закладання дренажних штолень і галерей у м. Києві близько 35 м.
Дренажні системи глибокого закладання відводять ґрунтові води за допомогою забивних і наскрізних фільтрів, а також «тілом». Загальний дебіт штолень і галерей складає близько 3500 м3 за добу.
Серед проблемних питань з експлуатації існуючих дренажних споруд глибокого закладання головними є наступні:
- Недосконалість конструкції дренажних штолень і забивних фільтрів, які допускають виноси розріджених ґрунтів.
- Поступове фізичне старіння і корозія конструкцій та необхідність проведення ремонтних робіт з заміною елементів вказаних систем.
- Засолення залізобетонних конструкцій штолень і галерей твердими нерозчинними в воді солями, в основному сірчаної кислоти.
- Пошкодження підземних дренажних споруд глибокого закладання при влаштуванні паль при забудові будівельних об’єктів.
- Несанкціоновані підключення побутової каналізації приватних будинків в підземні дренажні споруди.
